Матусю

Що голiвоньку схилила,
Ну, матiнко моя?
У чому ж причина?
Що сталось з тобою?

Сидиш собi, така тиха,
Все плачеш беззупину,
У чiм скажи твоє лихо.
I хто, в цьому винен?

Тебе хтось образив?
Чи справа не в цьому?
Не плач так одразу?
Ходiм все ж до дому.

Не край, прошу, серця
Вiд чого слiз море?
Послухай, не сердся,
Ну, в чiм твоє горе?

Рідна нене, дорогенька,
Де знайти для тебе слово
Надорожче за усі,
Які є у цілім світі.
Я цілую твої руки
Поклоняюсь до землі,
Що знаходила ти сили
У тяжкім своїм житті.
Молю Бога, щоб жила ти
Довго, довго на землі
Бо надійнішого друга
Важко зустріть у житті.

листопад
1990р.

- - - - - - - - - - - - - -
Мама моя дорогая,
Как скучно мне без тебя.
Еслиб ты знала родная
Сколько грущу я одна.

Эти усталые будни,
Много невзгод и обид,
Хочется быть с тобой рядом
Чтобы...

Наверно так мені судилось
одній свій вік весь коротать,
зуміла матір красу дати,
та не зуміла щастя дать.

Зуміла дати карі очі,
та чорні брови - дві дуги,
але від батечка достався
характер... Господи, прости.

А серце, серце те дівоче,
ох, стільки же від тебе лиха,
любить по своєму, бач, хоче,
і не бажає любить тихо.

Над моєю голівонькою
розцвіта калина,
Серце моє полюбило
в недобрую днину.

Полюбило, а я й не знаю,
що ж мені робити .
Мій коханий не бажає
зі мною ходити...

Не в квартире, не на даче -
В мексиканистой глуши.
Три мучачос пили чачу
Во спасение Души.

Улетела вся текила.
И закончился абсент.
В общем, выпили нехило.
Покидая альмасен,

Дон Хенаро глянул в небо
И сказал: Всегда бы так!
Млечный - очередь за хлебом.
Это явно добрый знак!

Дон Хенаро сам тамбовский...
Дон Росендо - из Твери.
Дон Хуан - колдун московский.
Сила! Двери отвори!

Вот идут три гордых Мага.
Пиво хлещут в три горла.
Наливаются отвагой
Проскочить мимо Орла...