Кохаю

Моя Тетяна! Моя кохана!
Моє натхнення! Цариця-панна!
Палка троянда, п’янка лілея!
Моя Лаура і Галатея!

Вуста-калина! Як зірки очі!
Така чарівна і вдень, і вночі!
Моя царівна! Моя надія!
Моє кохання, бажання, мрія!

Прекрасна панна, богиня Фрейя
Чарівна квітка, ружа, лілея
Моє натхнення, моє кохання!
Моє сумління! Моє дихання!

В спокої днів
Від неба до неба
Сонце плавило лід –
Мені це і треба.

Я кохала його
Палко, сильно , до ранку,
Але щастя моє
Геть пішло на світанку.

Біля моря на хвилях
Ніжна хмарка заснула,
Та де щастя поділось
Досі я не збагнула.

Я шукала у квітах
промінь твої усмішки,
Та з холодним повітрям
Засинала у ліжку.

Та не буде прохань,
Не благань, не чекання.
Я залишила серце
Для твого кохання

Вона кохала серцем, а розум
Благав її усе припинити,
Була щаслива з ним, але вдома,
Благала більше їй не дзвонити.

Вона губила довге волосся ,
Вона не спала довго до ранку,
Та вийшло так, що здалося,
Що це була лише забаганка.

Вона шукала сенс в цьому світі,
А світ шукав її в своїх мріях,
Вона бажала к зорям летіти,
Та відчувала спокій в цих діях.

Коли гуляла о півдні цим парком,
То відчувала радість безмежну,
Тому що знову цим ранком,
Відчула, що від нього залежна.

Та...

Замкнений простір... безсоння, безсилля -
Немов зупинилось без тебе життя.
З ранку до ночі невпинно просив я...
Випросив ледве собі співчуття.

Де ти, кохана, трояндо розкішна?...
Ходять по колу журба і печаль...
Жаль, що тебе крає доля невтішна,
І що мене, до останку, не жаль.

Раптом в серце кохання прийшло.
I щось дивне зробило зi мною.
Так дбайливо його сповило,
Щоб його врятувати вiд болю.....

Все миттєво змiнилось в життi
Стало мовби у казцi чарiвнiй
Почуття- подарунок менi.
i цей досвiд для мене безцiнний...


В мою душу кохання прийшло,
Мовби соняшний промiнь весною
Все погане iз серця пiшло
В день, коли я зустрiлась з тобою

Минає все... секундами хвилина,
За днями ночі, місяцем роки...
І лише ти - кохана та єдина,
Зостанешся зі мною навіки.

1

Люблю. Без памяти люблю…
Пусть, даже больше проклинаю.
Я знаю – сам себя гублю,
Но разлюбить и не мечтаю…

Кто ты? Цветок без лепестков,
Ты утро, растерявшее лучи,
Нет, не взойдёт любви росток
Из твоей каменной души.

И всё ж люблю! За что люблю,
И сам не вижу, и не знаю…
Я знаю – сам себя гублю,
Но разлюбить и не мечтаю.

(перевод мной сделан в феврале 2007 г)

Текст оригинала:

Люблю. Без пам’яті люблю…
Хай, може, більше проклинаю.
Я знаю – сам себе гублю,
Але не...

Мої мрії без тебе не можуть,
Як не можуть рослини без сонця.
Я вмираю без тебе і ніхто не допоможе.
Більше нікого не має біля мого віконця.
Я кохаю тебе, вірний мій друже.
Ти для мене найцінніша людина.
Я кохаю тебе дуже-дуже.
Допоможи мені – я без тебе не можу.
Тяжко проходить доба за добою.
Я частіше тебе закликаю.
Ну згадай же, як було нам з тобою.
Це було щось схоже до раю.
Я знаю, твоє кохання до мене
Живе і сьогодні, але тобі не до того.
Хай планета буде вічно зелена,
Але ти...

Я люблю, коли ти поруч
Ця миттєвість, наче мари
Зводять з розуму мене
Твої очі, твої чари

Я люблю, з тобою бути
В ясний день, і у негоду
Я кохаю твої душу
Я кохаю твою вроду

Я люблю, з тобою бути
Вдень, у ранці, в надвечір’я
Розмовляти про кохання
І про всесвіт, про сузір'я

Я люблю, з тобою бути
У цю мить, неначе крила
Підіймає до небес
Невідома, дивна сила

Я люблю, з тобою бути
Мить, хвилини, дні чи роки
Не вежливі, місце, відстань
Кілометри, милі, кроки

Я люблю...

Коли ти кажеш: «Я кохаю»

У відповідь чуєш лиш одне

«Не бійся, я тебе прощаю»

Кохай і далі, та воно – пусте.
Від надлишку емоцій мрійливих

Падеш в провалля зайвих слів

Від висновків поспішних

Клянеш, та й він же не схотів.
Нема кохання, всі – козли

Од відчаю вмираєш

Уже давно немає для тебе слова «ми»

Та попри все – кохаєш.
І це не почуття просте

Не звів вас Валентин, Амурчик, Магнус

Не спиш, не їж… усе складне

Це не кохання. Це діагноз.
(9.07.2oo9)