Було

1.Цариця Янь спустилася над Світом
Й могутнім помахом руки
Зняла завісу нам із чола
Завісу ту яка була віки.
2.Розвиднилось у голові нам як ніколи
Психологічний тиск упав умить
Не буде більш у серці у нас горя
Бо захист повернувся нам живий.
3.Його чекали тисячі ми років
Надію ми плекали все живу
Нарешті Правда повернулася у Всесвіт
Нарешті сила Янь диявола змела з життя.
P.S. Першою буквою у алфавіті повинна бути буква Я

1.Нарешті Правда повернулася у Всесвіт
І незалежно від того, хочемо ми чи ні
У породіллі-матері дитя відкрило очі у Всесвіт
І прізвище Материнське взяло повік.
2.Там у Європі простіше
А слов*яни пов*язані з усіх сторін «Отцем»
Прізвище візьмемо материнське,
А далі, як бути із по-батькові отим?
3.Він власність поставив на кожному
Закодувавши вміло слов*янський народ
Бо знав: через слов*ян повинна прийти Правда,
Що означає: смерть «Отцю» і його ділам.
4.А хто є батько наш читаємо у...

Сын дмитрия, кантакузен, в стамбуле,……
что родили и бдели, (словно (в буле(?) еле)
и шишки, что на ели рдели, мария, петербург и
пётр, от лучшего, «не плачь», страданья неумес-
тны, всё вместе, будем или нет, не честны
кондиции все уничтожим, и тайного совета
дым, ты резидент, посланник, (вася, и лиза, что
кричала, нам, снеслася),………
да, лондон и трудок и паче, и остроумия удача,
и бл[а]гочестнаго причина, здесь пусто и….
или нет? корзина, и даже…. не до чина, пред-
восприятия...

Скільки світу – стільки й дива!
Багато усього людина зробила,
Але чомусь все нещаслива.
Мабуть, не те хотіла, не те робила…
Може, в дитинстві забула крила?..
Тоді ж, раніше, була щаслива!..

ТарасТимошенко
19.08. 2016

Восени із дощами та грозами,
Загубили кохання з тобою ми.
Полетіло за обрій лелекою,
Була близькою... стала далекою.

Не чекай, не повернеш, не втішишся.
Ти з другим у коханні освідчишся.
Все минеться надією сльозами,
Восени... із дощами та грозами.

Не тримай образу, взяту за основу...
Не випробуй долю... серденько щемить,
Все пройде... рідненька, промайне і знову -
Вечора чарівного зіронька блищить.

Не плекай надії сповнені журбою,
Не чекай кохання мимолітну мить...
Пригадай, як поруч були ми з тобою -
Щастя, поміж нами... солоденько спить.

Все минає... та буває,
День, коли душа згасає
І злітає в небеса.
Тиші, спокою шукає,
Де була допіру - знає,
Та зістарилась краса.

Отоді - все повернеться,
В кожній хаті відгукнеться
День, залишений тобою -
Кожен подих, кожна мить,
Там, де совість ще не спить -
Опоясана журбою.

А от мыслей может быть,
Больно тоже.
Помоги их изменить,
Спаси Боже.

Помоги не думать злых,
Жить их гневом.
Чтобы я не сделал их,
Плохим делом.

В синеве небес плывёт,
Дирижабль.
Я во сне среди болот,
Вокруг жабы.

И их речи: буль-ква-ква,
Мне противны.
Неприятны их слова,
Вонью тины.

Зло от мыслей от плохих,
Сны-болезни.
Не пускайте люди их,
В жизни песни...
Марковцев Ю.