Зори

Горизонт со всех сторон,
Запад это, иль Восток:
Недоступен людям он,
Он всегда от них далёк.

Как всеобщий мир и братство,
Манит нежность зорь наш взгляд.
Но нам в них не оказаться,
Хоть восход то, хоть закат.

Оттого знать чуть печалит,
Взгляд наш, алых зорь краса,
Что сознание в нас знает:
Недоступны Небеса.

Понимает ум, а души,
Не хотят принять расчёт.
Верят, что мир будет лучше,
Только близость зорь нам врёт.

Можем мы лишь любоваться,
Горизонтов красотой.
Не дойти в...

Вона кохала серцем, а розум
Благав її усе припинити,
Була щаслива з ним, але вдома,
Благала більше їй не дзвонити.

Вона губила довге волосся ,
Вона не спала довго до ранку,
Та вийшло так, що здалося,
Що це була лише забаганка.

Вона шукала сенс в цьому світі,
А світ шукав її в своїх мріях,
Вона бажала к зорям летіти,
Та відчувала спокій в цих діях.

Коли гуляла о півдні цим парком,
То відчувала радість безмежну,
Тому що знову цим ранком,
Відчула, що від нього залежна.

Та...

У ясному небі найбільша, найкраща
Чарівна, як казка сіяла зоря.
Яка вона чиста, яка вона гарна,
Яка вона ніжна, яка осяйна!
Нікому нічого вона не казала,
Нічому нікого не вчила вона.
Вона лиш світила, вона лиш сіяла
Уся в тому світлі вона лиш жила.
Та небо сміялось, Земля посміхалась,
Бо кожному в душу світила вона.
Страріла планета, віки пролітали
Та в небі сіяла, сіяла зоря!

Знов – Ку-Ку, Ку-Ку – кукує міф «Кукушки» уві снах,
На природно рідній мові у могутніших лісах…
…й десь, у центрі ліса, з дуба незалежну пісню ллє:
Ой, Зо-Зу, Зо-Зу… Зозуля*…й щось «зозується» не те…

…крик зверта вона до долі – де ж оті яскраві дні?!
Й світить сонце, стають зорі, нема ж світу по весні?!
Може криз у самій волі, що блукає та реве?!
Відсутні ж зустрічі любові з вірою, що гниє!

Сіра ж пташка на природі спільну пісеньку веде,
На ланах та в щирім полі шлюбний гомін...

Я тебе ,милый друг, напою,
Как сливаются ночи в зарю,
Как бежит по тропе в этой дивной ночи
В белом платье открытость Души.

В нежном вальсе с луною кружа
В млечных звёздах искала Душа
Ту тропинку судьбы, по которой взошли
Её грёзы о море Любви.

И срываясь с небес высоты
В море падала искрой мечты.
И казалось всё ей,не достигнет никак
Её троп огневой звездопад.

Не спеши, милый друг, не спеши
В лунной ночи звездою вскружив,
Будут в зорях твоих звонче петь соловьи,
Ты сейчас к...

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

Не успею я, не успею я,
К горизонту до ночи опять.
Как всегда маня, как всегда маня,
Будет край неба вдаль убегать.

Снова тёмная, снова тёмная,
Ночь придёт, отобрав горизонт.
И спать должен я, и спать должен я,
Чтобы смог отдохнуть от забот.

Горизонт — мечта, горизонт — мечта,
Из разряда несбыточных он.
Зорь в нём красота, зорь в нём красота,
В нежность алую их я влюблён.

Жив покуда я, жив покуда я,
Любоваться на них буду здесь.
Легче трудная, легче трудная,
Мне дорога, пока...

Там, в краю ясных зорь нежно-алых,
Средь бескрайних и вольных степей,
Есть село, где свет жизни узнал я,
И нет в мире мне места милей.

И всю жизнь в моём сердце со мною,
Жараспай мой любимый, родной.
В нём народ живёт чистый душою,
Добрый, гордый и нравом простой.

Там, последним поделятся с другом,
И отпор там дадут злым врагам.
Там зимою, подпев степным вьюгам,
Брат пел песни, с сестрицею нам.

Мотив песен тех, старшего брата,
Я в себе сердцем сделал стихом.
И пою им про то...

Вечоріє, жевріє небо
Зорі спалахують у синяві
Я у думках своїх, йду до Тебе
Ти подобаєшся мені

Я кохаю тебе, шепчуть зорі!
Ти чарівна, повторює ніч
Сяйвом місячним, стежкою в морі
Йду до тебе, ти лише поклич

Йду до тебе, крізь ніч, понад роки
Понад сили і понад життя
Безкінечність, це лише два кроки
Нас єднає любов! Почуття!

Почуття, і нічого не вдієш!
Від кохання нема вороття
Саме так, ти пожнеш, що посієш
Сій любов, і здобудеш життя

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати хмари
В їх білизні, в чарівній пишноті
Я бачу інший світ, я бачу мари

Я бачу хмари, бачу височінь
Своє дитинство і своє кохання
І спогади, мов журавлиний клин…
Я бачу світ, мов в перше, мов в останнє

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати зорі
їх мерехтіння дивне в темноті…
чарівні спалахи, як сяйво в морі

Я бачу зорі, їх чарівний світ
Я відчуваю їх таємні чари
Й душа моя зривається в політ
Моя свідомість...