Земная ось

Ми плачемо, коли в житті проблема,

Горюємо, коли піде коханий...

Жартуємо, коли перед нами дилема,

Нарікаємо, коли обірветься план довгожданий.
Здається, все найгірше, все пропаще,

Здається... ось кінець життя...

Не нам дісталося найкраще,

Немає більше вороття.
Ми - індивіди, всі ми Егоїсти,

Не помічаєм іншого буття...

А ти поглянь на дітей, які не мають їсти,

На тих, у кого сміттєзвалище - життя.
У кого ні сім*ї, ні друзів,

У кого навіть імені нема...

Болить...

Два Вуйки зітхають у шинка,
Їх дух морочився в дорозі,
Завітали ж до тихого кутка,
Й кинули торби на підлозі…
Загукали, власно, молодця,
Сплатили за закуску в касі,
Отримали вчасно «холодця»,
Ще якісь милі прибамбаси…
Були замовлені й котлети,
Перець фарширований, лині,
Сир, запечений в омлети,
Устриці в червоному вині…
…шматує Вуйко вже котлету,
Що за грець, хиряві враз діла?
Волосся тчеться, увись, до Свєту,
Ось й офіціантка шкандиба…
– Кухар – людина однорука
(Й каже...

Жила у Кума бліда корова,
У Куми-сусідки – чорнявий бик,
Вона водила його за рога
І на вечір був у хазяйстві шик…
Важну здумали чинити справу,
І худобу звели у темний двір
На побачення в шлюбну отару,
Й двосторонній задіяв договір!
Ось, здійнявся бик у певні лави,
Замукала блідаста та кричить,
Дощик мжичить на зелені трави,
У Кума ліве око теж дрижить…
Нишком тішились та все гадали,
Як поділити лотерейний куш,
Обласкати вдачу й замочити
Оте природне прибавлєннє душ…
Процес...

Жизнь блестела, словно твой паркет.
В тишине густых сосновых палок
Женщина качалась в гамаке,
И арахис жареный жевала.

Белый пудель стриженным хвостом
Всё махал, на солнце члены грея –
Женщина читала энный том
Сочинений Э. Хемингуэя.

В щели глаз лились живой водой
Строфы занимательных историй
Про окопы первой мировой,
И о старике, ушедшем в море.

Я был рядом, лучший друг семьи,
А точнее - лучший друг хозяйки.
Ежедневно, с часу до семи,
Рассуждал, качаясь в раскачайке...

Один крутий Єврей з Подолу
(Штовхавши іншого) питає,
Коли віддасть оту радянську
Мідяшку, що в руці ховає?!
Борг цей зіяє ще від тоді,
Коли ж співала серенади
Зла сарана в колгоспнім полі,
Той – наче подіум естради…
…та, відповідь хвостом виляє,
І бідний монстру каже – жди,
Поки дивись, що витворяє
Славетна пам’ять – на всі часи?!
…на залізниці, та натхненно,
Й пахали – Шлагбаум, Я і Ти,
Пограбували те миттєво,
Що чинили файно й стерегли…
Кому вагон, кому колеса,
Шуруп...

Я знаю, что масло разлито до срока.
И где-то беда стережет нас устало.
Король-звездочет с темным ликом пророка,
Он ждет ее снова, и там, где начало

С финалом сойдется за миг до рассвета
Уносится Мастер куда-то во мраке,
И лишь Маргарита - ночная комета,
Готова и к балу, и к смерти, и к драме.

Все это зачем? Чтоб роман, догорая,
Опять возродился для нас в этом веке,
Я знаю, что дерзко они умирая,
Рождались, и яркие звезды не меркли.

И только казалось, что там...

бувальщина майже
Степан працює на комбінаті,
Де м’ясо виробляє для людей,
Й робочі там зовсім не багаті
Й породжують масовість ідей…
Ось, перша закінчилася зміна,
Наш трудяга швидкість уключив,
На трамвайчик, що кружляє зліва,
Находу миттєво заскочив…
Після тяжкого шкірного дьору
Він раптом у салоні і заснув,
Що снилося – догадайтесь з ходу,
…й контролер негайно розбудив…
Жінка ж з сумкою питає з боку:
- Дядько, щось сторчить у вас з штанів?!
Неприємність доведіть до толку...

Нам сосиски и горчицу –
Остальное при себе,
В жизни может все случиться
Может «А», а может «Б».

Можно жизнь прожить в покое,
Можно быть всегда в пути…
Но такое, но такое! –
Это ж Господи, прости!

Дядя Леша, бог рыбачий,
Выпей, скушай бутерброд,
Помяни мои удачи
В тот апрель о прошлый год,

В том апреле, как в купели,
Голубели невода,
А потом – отголубели,
Задубели в холода!

Но когда из той купели
Мы тянули невода,
Так в апреле преуспели,
Как, порою, за...

На убыль день. Оконный переплёт
лежит крестом на чистых половицах.
В кленовой кроне райская певица
о дальних странах весело поёт.
Жара спадает. Предзакатный час
окрашен цветом – краше не бывает.
Светило утомлённое зевает
и засыпает, щурясь и лучась.
И поздний свет сквозь облако кровит,
как будто солнце дарит на прощанье
очки, где розовое всё – от обещанья
любить
до оправданья нелюбви

2009-07-23

Ещё восторженна, и в розовых очках
На мир глядит без боли, без испуга...
Ведь юности так редко ведом страх,
Ведь в юности нам радость, как подруга...

Цветением весенним полон сад
Её мечтаний, тайных дум сердечных...
И Солнца лучик ей безумно рад,
Такой весёлой, искренней, беспечной...

А впереди – дорога мерой в жизнь...
А впереди – потери и находки...
Ты только эту радость удержи,
В открытой всем ветрам и бурям лодке...