Ёмкий

Що твої думки?- то полохливий вітер
Що твоє життя? - то примарний сон
З твого серця проростуть рожеві квіти
Коли займеш свій підземний трон

У яку мить ти почуєш подих світу?
Які осяють твоє чоло зірки?
У вогкій землі нескінченне літо,
У вогкій землі завше праведні часи

Сумуватиме чорне хмарне небо,
Чи захід - буйний та стрімкий,
Твоє життя залишить себе,
У памяті людей прозорій і тривкій.

Що було зі світом і що буде?
Зі сторони могилля все одне
Буде те ж саме і ті самі люди...

Потухла печь, камина грусть, лампады
пересохло пламя, за что скажи всё это
с нами и радость возвратится, нет, мо-
лчание и нам в ответ, откуда потревож
ит стремя и шпора возродят тебя? и гро
мкий свет всё теребя, баяна глас иль пи
лигрима, попал или опять всё мимо, и с
олнца луч, пробьёт тебя и дрожь уйдёт,
вибраций стоны, и не порвать нам все п
репоны, и в вечность не попасть, все см-
ертны, и вопли и мольбы посыл и безот
ветности настил.