Висок

А волны, а волны со всхлипом,
Ласкают прибрежный песок.
А в сердце печаль зашлась криком,
Стучит пульс набатом в висок.

Прошло, моё время рассвета,
И полдень давно миновал.
Закат, уже рядышком где-то,
Печален, но нежностью ал.

Как быстро, как быстро промчалась,
Жизнь грешная, здесь во плотИ.
Последний, шаг сделать осталось,
Мне чтобы, в закат мой уйти.

Я смерть не боюсь — доводилось,
В гостях, у неё побывать.
В ней боли телесной немилость,
Не будет, мне душу кусать.

А...

Как говорится...- Доигрался ( ! ),
в раж, оторвавшись от земли,
по сути - дюже облажался...-
Недалеко и до петли...
Или от пули, в форме дули,
в пятак..., а по судьбе - в висок...
Ещё, покамест, не согнули...-
Но, крайним будешь - ты - шлепок,
к красноречивой-то манере,
с туфтою - для ослов-рабов...-
Как сладко жить в эСэСэСэРе!!! -
Ужели племя дурачков
понародилось новой вехой
( Пусть, у неё, названий нет!!! )?..
Но Ленин, в целках, не потехой,
всегда живой ( Сюжет - в ответ...

Мы возвращаемся сквозь время
Сквозь тени света и тени тьмы
Мы возвращаемся туда где неба
Укоротила наши дни,


Мы возвращаемся неслышно
Листая заплесневевшие холсты
В которых чуть тускнея вера
Хранит путь к полупатерянной любви

Мы возвращаемся прощая
Что не увидим более ту звезду
И пусть старушка вечно младая
Не плачет дважды несойду.

Вот так исчезаем в туманную даль
Забирая с собою чюта печаль
Так ненужно не слёз не високих речей
Мы капли - время длинны ручей...

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...

Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чесно, незрадливо,
Усе як є — дорога, явори,
Усе моє - все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.

Якби була я президентом
І мій народ жив у пітьмі,
Я відгукнулася б поетом
На дні холодні, дні сумні…

Яка краса - блакитні очі,
Яка любов - світ мерехтить
В полоні відчаю і ночі
І вабить невгамовну мить.

У царстві смутку і недуги
Душа вже звична до пера,
Як диригент зітха від туги -
На світі є висока гра…

Кого любить не вибирає,
Багатства слави не шука,
Як мавка в хащах слів блукає,
На чуйне серце зазіха.

Якби була я президентом,
То запитала б у зорі
Чи маю фах - за...

Радість народна
Народжується на майдані
Гартується Воля
Молода, нездоланна

"Борітеся - поборете!"
Гуде наче дзвони
Непереможені Душі
МИ з Вами!
Ми з вами!

Гуде Україна
Цвіте прапорами
Браття і сестри
Ми з вами!
Ми з вами!


- Ми є люди!
Не раби і не хами
Над нами
Небо високе
І сонце над нами!