Укринская мова

Пятница – чернее не бывает:
Гигнулся деск-топ. И что теперь?
Может быть в и-мэйле ожидает
Сотня писем. Но закрыта дверь.

И поэма первая на мове
Ждет, недоумения полна:
Отчего прервал на полуслове
Догадаться не могла она.

Не отвечу я на приглашенье,
Удивлю молчанием друзей:
Новых строчек нет им в утешенье,
Их тревога горестней и злей.

А пообещавший мне починку
Влад, увы, с реальностью не в лад,
Не поправил,не нашел ошибку –
Только хуже компу сделал Влад.

Как же мне из...

Я часто думаю об этом –
Судьба, ты поступила зло,
Великим был бы я поэтом –
Но с генами не повезло.

Я не сидел бы морща брови,
Руками обхватив верстак –
Всего сто грамм еврейской крови,
Писал бы я как Пастернак.

Свою бы жизнь я сделал сказкой,
Мечту я превратил бы в быль,
Десяток генов бы татарских –
Что там Мусса, и что Джалиль?

Легко быть признанным поэтом,
Живя для славы и свинца,
И я писал бы не куплеты,
Имея Лермонта-отца.

Я изучаю Ридну мову,
Но, видно, время трачу...

Изумится иной,
кто по делу вышагивал бойко
И, увидев подсолнухи,
шляпу сорвёт с головы:
"Эко! масла-то, масло-то,
долларов, гривен-то сколько!..
Взять бы всё и - в Канаду..." -
такого не делайте вы.

Если русский в душе,
исходи лучше русской тоскою,
А заморскою логикой
в сердце своём не греши:
"И подсолнухи, в частности,
крутят за солнцем башкою". -
То за солнцем: Америку
с солнцем равнять не спеши.

"Новый русский даёт
изнутри нам портрет украинца!
Предок...

Как на грозный Терек
Как на грозный Терек
Выгнали казаки сорок тысяч лошадей.
И покрылось поле,
И покрылся берег
Сотнями порубленных, пострелянных людей.

Любо, братцы, любо,
Любо, братцы, жить.
С нашим атаманом не приходится тужить.

Атаман наш знает,
Кого выбирает.
- Эскадрон по коням! – да оставили меня.
И осталась воля,
Да казачья доля,
Мне досталась пыльная горючая земля.

А первая пуля,
А первая пуля,
А первая пуля в ногу ранила коня,
А вторая пуля,
А вторая пуля,
А...

Йшли іспити у школі, як кажуть – без сучка,
Усе на рідній мові, спочатку – до кінця…
Й питає жваво вчилка худого молодця:
Назви ж мені хлопчина всі місяці – сповна…
– Лютень, січень, травень…(а про грудень він забув),
Тож думав…, зробив сажень (хоча б так не заснув)…
Розгублена та вчилка підказує мерщій,
Показує ж на груди, щоб думав кмітливій…
Так, каже учень: Сисень… та ж руки опуска,
Кінчився мабуть кисень – головою все хита…
Чи – Пузень, …далі училка руки вниз веде,
Мож – Писень...

На Гуцульщині йшов дощик, три хмари кляті навкруги
Обложили все – без дошок не проїхати й не пройти…
…вийшла з берегів і річка, втопила пашню у воді,
Вже пливе бурливо бричка, поблизу й шляпа в самоті…
…кепі та була від Вуйка (мож, той, потоп у бистрині?!),
Били два гуцули в гонга: Спасаймо ж дядьку з течії!
Раптом трапилось нечисте – цей капелюх, як цар морів,
Проти течії, навмисно, мов крейсер – хвилі борознив…
Бий – ломакою в нечисту, …цим посприяли дідусі
Здійснити акцію навмисну...

Знов – Ку-Ку, Ку-Ку – кукує міф «Кукушки» уві снах,
На природно рідній мові у могутніших лісах…
…й десь, у центрі ліса, з дуба незалежну пісню ллє:
Ой, Зо-Зу, Зо-Зу… Зозуля*…й щось «зозується» не те…

…крик зверта вона до долі – де ж оті яскраві дні?!
Й світить сонце, стають зорі, нема ж світу по весні?!
Може криз у самій волі, що блукає та реве?!
Відсутні ж зустрічі любові з вірою, що гниє!

Сіра ж пташка на природі спільну пісеньку веде,
На ланах та в щирім полі шлюбний гомін...

…повзе хмільний і стогне
мов п’ятий елемент
студент Пилип – не орлик
хист має – абсольвент*
між межами дозвілля
суцільно управля
усе міське подвір’я
душею підміта…
…як раптом у підніжжя
зяяв відкритий люк
згадав Пилип прислів’я
й послав видіння в кут:
- УХ ТВОЮ ДИВІЗІЮ -
- ТВОЮ ДИВІЗІЮ УХ -
й відповідь колізію
почув – й заперло дух…
…неймовірне явище
що дірка розмовля
міжпланетне басище
«конкрет» відповіда:
- ПІШОВ БИ ТИ ДО БІСА -
останній елемент
водопровідна...

Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.

Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!

Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут...

В дешевому, прокуреному барі
За келихом червоного вина
ВІН тихо плив у п’яному угарі,
А в душу закрадалася зима…

Хто він такий? Чому на цьому світі
З’явився ВІН? І де його мета?
Заради чого варто в світі жити? –
Скажіть ЙОМУ, – Де істина свята?

Вино бриніло в голові, мов струни,
Дим тютюновий лагідно душив,
Та це ЙОМУ лиш додавало суму –
Незрозумілий біль його палив…

Вино допите, бар пустий, і в пачці
Уже не залишилось цигарок.
Підвівся, сам собі сказав: «Удачі!
От зараз би...