Украинская поэзия

…Накормить евреев досыта
Суховей перепелов
К ним принёс по воле Господа
Миллионов пять голов

По гуманитарной линии,
Тушек - миллиона три
(То мутантов из Виржинии
Буш поставил на пари

С его генной инженерией,
От которой мир мутит.
В чудеса чтобы поверили
Лучше средства не найти,

Чем плодить уродов. Толпами
Будут люди падать ниц...)
Чем кормить народ, Бог опыты
С перелётных начал птиц.

В Палестинской той окраине
Их помёт оставил след.
(Миллионы там украл тогда...

Я люблю тебя звонкая Русь,
Я люблю тебя ярко до боли,
Я к тебе всё равно возвращусь
Где бы ни был , ни странствовал что ли …


И вспомним сказки старых мы поверий.

Загадок в мире всех не перечесть,
Непознанное рвётся отовсюду;
А мир стоял, стоит он весь как есть
И говорить об этом я не буду.

Стоит туман над нашею Можгой,
Расплылись тени, всё неясно в мире,
Нахлынул страх неясною волной,
Гадаем мы на кофе и кефире.

Рассеяны, неясны фонари,
Машины как чудовища из прерий,
И...

1. Сегодня в памяти у многих
Забылась прошлая война.
Но тем безруким и безногим,
Что изувечила она,
И тем, чей путь был покалечен,
И тем, в чей дом пришла беда,
И тем, чьё мужество и плечи
Всю тяжесть вынесли тогда.
Тем не забыть ни гром орудий,
Ни сёл пылающих в огне,
Ни день Победы нашей.
Люди!!! Не забывайте о войне.

2. Как мало Вас теперь осталось
Из тех далеких дней войны.
Ушли друзья. Осталась старость.
Но Вашей нету в том вины.
И всё быстрей проходят годы
А дважды в...

Сегодня гуляем по лесу ,
Вот дождик пошёл и роса,
Ах как я люблю невесту ,
Ты счастье в моих глазах …

Как больно любовь остывает…

Как больно любовь остывает,
Как тяжко на сердце потом ,
Всерьёз кто любил - тот знает ,
Сурово по жизни идём …



Русь моя…

Русь моя , ты придумана что ли,
Где же твой поэтический дар ,
Где же песни свободы и воли,
Где же вольный задор твой и жар ?



Ты моя такая нежная…

Ты моя такая нежная ,
Не придуманная что ли,
А любовь твоя...

Не кажіть дурниці,
Краще - гей, заждіть -
Хлібом-сіллю жниці
Правду освятіть.
Квіти коло хати,
Гуси на ставку -
Україна-мати
Ніби у раю…
Та в лиху годину
Вітер сновигав -
Клав у домовину,
З мертвих піднімав…
І коли полями
Спалахи зорі
Жито цілували
Рідної землі -
То були махновці,
То була війна -
Українські ночі -
Хижий птах літа…
Думи невеселі,
Вітерець гуля,
Ходить по пустелі -
Журиться земля…
Та Махно завзятий
Вірить, що народ
(Годі вже чекати)
Зробить першим крок...

Життя, як спалах зірки уночі,
Як думки мить, політ у височинь...
Дідусь мій рідний у вічність відійшов,
хвороб та мук там зцілення знайшов.
Тепла чекав, щоб промені весни
Зігріли серце, сили надали.
Життєвий шлях у діда був важким-
війну пройшов, в нестачах ставив дім.
З бабусею разом жили роки,
Зазнали щастя і невдач вони.
В житті тримала їх палка любов,
Бажання жити зігрівало кров.
І ось в цю мить, коли прийшла біда,
Сумує небо. Плаче вся рідня.
Не стало, наче...

Украiнськi козаки, що не знали втоми,
боронили Украiну вiд лиха й полону.
Пам'ятають Днiпра хвилi, Хортиця старенька,
козака як проводжала у походи ненька.
Хлопцi бравi та вiдважнi йшли в похiд за волю,
за свободу Украiни, за рiдну тополю.
Буйнi голови поклали за кетяг калини,
за родючi землi милi, цi душi безвиннi.
Пам'ятаемо ж героIв, на чолi з Богданом,
що вiдважно воювали з ненависним паном.
Украiна наша люба буде вiчно жити,
завдяки козацькiй славi!
Хай гудуть...

Заспівало серце спів свій слов’їний ,
Сонячний промінчик у віконці грає,
Визначилось серце : саме ти - мій милий,
Зрозумівши якось, що воно кохає.

Вітерець дбайливо розігнав хмаринки,
Лагідно і ніжно граючись з листком,
Щоб було приємно нам у ті хвилинки,
Коли нас зігріє водночас любов.

В золотому сяйві грають мої коси,
А блакитне небо дивиться на нас.
І нехай з тобою іноді непросто,
Я тебе кохаю, як у перший раз.
А твої цілунки в серці зберігаю
,
Там моя скарбниця, і моє життя...

Милая , родная незнакомка,
Нравится улыбка мне твоя.
Голос твой , что так смеётся звонко,
Ласковые с искоркой глаза.

Ты встречаешь нас с улыбкой милой,
Провожаешь ты под землю нас,-
Нет тебя милее и родимей,
Никого нет ближе тут у нас.

Я смотрю влюблёнными глазами
На твои счастливые глаза,
Ты идёшь по жизни вместе с нами,
Ты наверно наша здесь судьба.

Как тебе ответить за заботу,
Как нам отплатить за доброту
И твою незримую улыбку
Я собой под землю унесу.

Пусть нас...

Начебто й досі у грудях бринить
Відлунок слів твоїх жорстоких.
І інколи ввижається та мить,
Коли ще голос твій
Мав теплий колір
І дарував лиш спокій.

Немов пітьми зчорнілі крила
Світ щастя покривають тінню,
І туга добре в серці вбила,
І чорних помислів могила
Лягла на груди тяжко,
Заповнив серце злоби гниллю.

Весь світ, померкнувши, обрид,
Що мало цінність – вже не цінно,
Що жевріло, схолоне в лід,
І промінь творчий,
Померехтівши, зблід,
І без провини доля...