Теж усе в сльозах

Він звик дивитися на світ
Крізь окуляр оптичного прицілу,
Він звик, коли сумління не болить,
Бо у прицілі ворог – не людина.

Він звик дивитися на світ,
Як той хижак, що так чека на жертву,
Він звик, коли інстинкт його кричить:
«Все те, що є поганим, мусить вмерти!»

Він звик дивитися на світ,
Який давно уже не чорно-білий,
Але тепер душа його болить,
Бо зрозумів він: ворог – теж людина…

Івано-Франківськ
16 листопада 2009р.

Гудять фанати на футболі – вболівають за своїх,
Не вже поразка на газоні?! Й сльози котять як горіх…
Вболівальників мільйони вже не співають й силомить
На голові вертять долоні – не розуміють певну мить:
(0 : 1)
Нуль один і все пропало, і хтось полине в білий світ,
Несе свійське туди забрало «забугорний» футболіст…
Так що ж робити тій державі, де важелі тріщать міцні,
Де є простори величаві і людей хоч пруд пруди?!

Мабуть причинності у тому: певну класність ту знайти
Простіше з...

Пробачь мене,
пробачь і тримай образ,
це те що все колись мене.
І кожен місяц,знову нова сварка,
я знаю - я тебе не варта.
Знай такого не прощають,
ніхто не всилах це зробить.
Я довго памятатиму і ще
твої бездонні і безмежні очі,
ту посмішку що всім дає життя.
Тобі я може вже набридла,
збираю речі - йду я у ночі.
Я ще недовго буду дихати коханням,
тим що навкруги,тим що ще живе.
Я довго памятатиму ті миті
радості,кохання,сльози щастя.
Я не забуду нізащо в житті,
ті теплі руки,те...

А этих тварей по ночам устала видеть я,
Они мерещатся вокруг,утратив смысл бытия.
И ни на шаг,и ни на два меня не отпускают,
Я пленница во сне,они меня там окружают.
Смирится с этим нету сил,я их боюсь,
Как заколдованная тьмой,я к ним вернусь.
Вернусь на растерзание к своим же снам,
Которые приходят мне по ночам.
Ступая непорочными шагами в темноте,
Я иду на свет, который светит мне.
Иду,но он всё дальше й дальше.
Как будто это вновь очередная фальша.
Я слышу звуки,толи крики как в...

Мы часто стоим на распутье ,
Что делать, не знаем порой
И в омут бесстрашно ныряем,
С горячей своей головой.
Затем понасытившись вволю
Обидам чужим вопреки
Вдоволь локтей накусавшись,
Поймем ,что мы "дураки"
Но как же прожить без ошибок?,
Ты знаешь?;- скорее скажи
И если не грешен ,то камень
В руки свои положи.
Скажи,почему же на грабли
На теже встаем вновь и вновь
И почему в наших венах
Бежит холодная кровь.
Все делать привыкли с рассчетом,
На горе чужое плюем
И если не...

Сиджу та сумую біля вікна
Сиджу та гадаю “Чому я така?”
Краплинки стекають напроти вікна
Як мені зрозуміти “Чому я така?”
Чомусь хочется плакать, сліза не стека
Мабуть посміятись, бажання нема
Якись дивний характер, утримка не та
Хто мені відповість “Чому я така?”
Соняшний промінь прорізав нудьгу
Сумування залишив, зрадію йому
Від душі посміхнусь, все ж добре навколо
Захотілось стрибати, побігти у гору
В голові прояснилось, співає душа
Гарне життя, та і я хороша
Раптом “Стій...

Лише у небі зірка запалаэ,
спаде на землю тінь, на серці сумно.
Душа до тебе лине та бажаэ.
Мені так важко у часи безлуння.
Я так хотіла, щоб ти поруч був,
Щоб ніжно зігрівав мене, кохая,
Але одна я - ти мене забув.
У темряві ночній стою сама я.
Моє обличчя вітерець ласкає,
Смахне сльозу, волосся заплете.
Один лише він сум мій знає,
І плач і крик с собою понесе.
Якби він міг тебе знайти, коханий,
І передати все моє тепло,
Мій поцілунок ніжний, незрівняний,
Для тебе...

А сон - ли?
А что вы знаете о снах?
В них не погибель и не прах
А тот ответ, что губит страх

Но видит Бог, что ты задуматься таки успел
Науки червь многообразный
То в чём Булгаков преуспел
Где Азазело вне образный

Без образа и даже без личинки
Вонзил свои чудовища картинки
В мозги наций человечества больного
Переключённого, утухшего, забитого, слепого

О, как же жаль вас вы непонимайки
Не дай вам Боже позабыть, хотя б детей любовь
Прошли века - на вас ответ и кровь
Что не...

Поговорить бы...
Вы опять спешите?
А может быть? А если? Не хотите?
Ну что же, коли так,
тогда бегите.
На Вас я? Что Вы,
вовсе не в обиде.
* * *

Ведь именно так это и бывает,
И вероятно так оно и есть.
Когда душа твоя вдруг застывает,
А ты не ты, тебя как будто нет.
Нет злости, сожаления, нет слёз.
Как словно ничего и не стряслось.
Как словно ничего и не случилось.
Весь мир, как мир, в нём как всегда обычно,
Всё тоже время,теже будни, числа.
И всё как прежде движется вперёд...

За сльози й крики матерів
За біль дітей цілого світу
Я кличу поміч із Небес
Я кличу Матір всього Світу!