Сладок голос у сирены

Дни словно голуби летят,
И ты мне снишься чаще.
Деревья скинули наряд
С расцветкою кричащей,
Деревья скинули наряд,
И лес стоит как сирый.
Вернуть бы месяцы назад,
Мой глубь сизокрылый.
Вернуть бы месяцы назад
На миг, для сердца зова.
Дни словно голуби летят
Увидимся ли снова?
В былое много унесли,
Ах, где же то былое!
Их перья, падая, легли
Мне в слово золотое.
Так все пройдет. Дела, дела…
Года как дни несутся.
О если б их вернуть могла…
Но им нельзя вернуться.
Забудь, не...

Пожалуйста, дай мне возможность,
Тебе объяснить, что сегодня,
Погода стоит никакая,
Под буйством черёмух дожди.
На поле такая морозность,
И слякоть, и грязь, точно сводни
В тоску загоняют до края,
И грустно мне так, хоть реви.

Стою у дороги напрасно,
Как будто подсолнух за тыном
Пытаюсь светить над сиренью,
Вдруг, завтра она расцветёт.
Так призрачно, сумрачно счастье,
В надежде на птицу, на синю,
Когда закукует сирена,
Я прыгну в последний полёт.

И крылья просохнут под ветром...

Weekend – це як святкова вдача,
Кум зібрався у культпросвєт…,
Хоч у нього є гарненька дача,
Й хотів він новий тет-а-тет…
Шановний у зоопарк здійнявся,
Та й трохи грошей прихопив,
До дружбана сію мить піднявся,
Той зразу ж стопочку налив…
Закусили та й з собою взяли:
Ковбаски, сала, мутний злив,
До завєдєння допішкували,
Ось вам і мавпа, ось трактир…
Чаркою у хміль мерщій хильнули,
Піднявся пристрасний порив,
Кругом раз, навколо, зазирнули,
Який ландшафт (без матюків)?!
Десь...

Проснувся Кум і спозаранку
Чомусь легенько сумував…
Бракує баксів…, випив чарку,
Ні…за сніданком не співав…
Ось, є у нього веб-машина,
Крутить баранку – обійняв
Усі географічні дива,
…та щось нерадісно сіяв?!
Відсутній зверху неї – Люка,
Що вітер щиро нагоня,
В жару, у спеку то є мука,
А ж той цю ваду виправля…
Кум занурився в ту проблему,
Так, вже ж собі, пообіцяв –
Візьму я гроші, тряхнув Ярему,
…і він здіймається стрімглав…
В час – підкотив к сусіду стрімко,
Ярема, той...

Сусідки-Кумоньки зійшлися
У день яскравий та сухий…
Світило сонце, синя птиця
У небі ладилась мерщій…
Попили ж чаю, трохи кави,
Ум’яли з сиром пироги,
Про всі діла розповідали,
У бік ширяли, як могли…
Чого ж тобі везе – сусідка?
Питає, Зла, почервонів,
Ти мрієш прати, є погода,
Якийсь тут маєш чудослів?
Ні…, в мене є гнучкий барометр,
Ось, каже жінка, взяв настрій,
Мій чоловік – людській тахометр,
Крутить вуса – по часовій…
Якщо лежить кінець направо,
То ж буде дощ, варю я...

Савл, помнишь дорогу в Дамаск.
В терзание церкви дышал ты
Грозами и убийством.
Ты, крещенный духом святым,
Одно сердце, одна душа
С великой любовью,
Сосуд избранный, отверзший уста,
Чтоб благовествовать Слово.
Как не ел и не спал три дня,
Ослепленный сиянием неба,
Как преломлением хлеба
Христова
Поднялся над прахом книжным своим,
И именем Павла принял Его кровь
В свою душу,
Как слух и уши
Обрезал в любовь.
Савл, помнишь молитву рассвета
И солнечный ветер
В груди...

Два Вуйки зітхають у шинка,
Їх дух морочився в дорозі,
Завітали ж до тихого кутка,
Й кинули торби на підлозі…
Загукали, власно, молодця,
Сплатили за закуску в касі,
Отримали вчасно «холодця»,
Ще якісь милі прибамбаси…
Були замовлені й котлети,
Перець фарширований, лині,
Сир, запечений в омлети,
Устриці в червоному вині…
…шматує Вуйко вже котлету,
Що за грець, хиряві враз діла?
Волосся тчеться, увись, до Свєту,
Ось й офіціантка шкандиба…
– Кухар – людина однорука
(Й каже...

Скажи мне, что ты видишь, из моего окна –
Не верь глазам своим, не верь словам.
Не спрашивай ни о чем, ты здесь не навсегда
Ведь ты заложница совсем других драм.

Распусти свои волосы, налей в чашу воды,
Раствори акварель и брось в потолок.
Сыграй на рояле песню последней весны,
Расшей узорами мечты белый платок.

Не вешай чужих портретов на родных стенах,
Утри, наконец, слезы несчастному коту.
Не заслушивайся песен сиреневой сирены.
Не предавай меня – я не много прошу.

И может...

Ось, опинюсь я за кордоном,
Куплю всі явища і стіл,
Перетворившись вітроломом,
Зваляюсь, як у маслі сир…

Як пробуджаюсь, із-за столу
Гоню миттєвості – у сні
Вони ж хитаються додолу,
Неначе біси у воді…

Як з Кумом вийду із запою,
Його погладжу, втягну в двір,
Води ж питної, квас, настою –
Йому піддам – хоч вір, не вір…

Як поздоровкаюсь з Кумою,
Вона ж людина, а не звір,
В штанях погрюкаю красою,
Що привезу з швейцарських гір…

Як опинюсь знов за кордоном,
Мету погладжу...

От заката взываю к рассвету,
Как немой по пустыне бреду.
Скорбь близка, а помощника нету,
Друг на падшего поднял пяту.

Его боль омывал я слезами,
Возливал его славе елей.
Но за мною следил он глазами
Льва из тёмной засады своей.

«Всё ли видит Всевидящий в мире?
Не узнает, чьё было копьё!
А не так - языком пересилим,
Оправдаем коварство своё!»

Чтобы бедные в сеть попадали,
Сирым всем на погибель и страх -
Пригибаются, ниц припадают,
Поджидают в укромных местах.

Всех...