Серце

прoшла пора и децтва скрылось

за холмами горестьи маей

и повесне тровой укрылась

средьи слез маих дождей

прoшла и была скаротьечна

свидание мае с мечтой

я принемал ношу смеренна

окруженный скалистаю тоской

прoшла надежда мима серца

и не вашла в мой дом зимой

слабела на крестье вся вера

что пагибала льиш маей душой

прoшла весна и лета ненастала

печаль льиш длилась ва мне века

льиш грусть маю память удержала

в чисах судьбы пещинками песка

прoшлали...

Твої губи кричать «не люблю»!
Мої очі благають «не йди»…
Зимний погляд я твій ловлю
В нім журби промайнули сліди
Ти говориш, що я не єдина
Що таких як я, цілий світ
Тихо плаче рясна горобина
Про останній жовтневий політ.
А здавалося, що неповторна
Що мій профіль у серці застиг
Де взялась ця реальність потворна?
Нащо зруйнував усе ти?!

Життя-то є гра,то- реаліті-шоу,
Де кожен герой є чудовий актор.
З тобою задуже загрались ми, любий,
Тому і зашкалює в серці мінор.

Тому,що не можу я грати чудово,
Настільки красиво, як ти вчив мене.
Ти всі ті уроки провів суперово,
Та з пам*яті образ навряд чи мине.

Не можу забути ті очі блакитні,
Байдужий той погляд,що був на мені.
Не йдуть в мене з пам*яті руки ті мужні,
І мрії мої, що належать тобі.

Так сумно, що разом не будем ніколи,
Так боляче, що у житті ти...

Кому , о Господи , доступны
Твои Сионски высоты???
Тому, чьи мысли неподкупны,
Чьи целомудренны мечты.

И кто себя не через злато,
а верой в Бога оправдал,
Не ухищрялся против брата
и на врага не клеветал.

Но верой в Бога укреплялся
И серцем чистым и живым,
ЕМУ со страхом поклонялся
С мольбою плакал перед Ним.

И если руку Твой избранник
Мечем священным ополчил,
Веленьем Господа посланник
Он исполина сокрушил.

В венце ли Он ,Его народы,
Возлюбят Правду, всякий град...

Марианна, Марианна... Нет спокойной ночи.
"Нет" сказало сердце, оно песни хочет.
Нет и сладких снов, когда день во фраке,
Рвутся струны сердца в звездно-лунном мраке.

Пусть все рвутся до одной! Пусть в жару расплавятся!
Пусть о музыке живой память не останется!
И тогда огонь внутри сменится на холод,
И не будет мучить боле равнодушья голод.

Фонотека души опустеет. Аккорды и ноты уйдут
В никуда. Вернутся ль они? Уже никогда!
У них есть путевка с остановкой во льдах,
Ведь "незачем...

Давай с тобою просто помолчим...
Закроем окна шторами, присядем
И раззожжем камин...
Давай с тобою помолчим -
О прошлом помечтаем.

Как можно прошлое любить?
Хранить тепло в серцах остывших,
Потухшими глазами
Друг друга не пленить...
К чему нам прошлое любить?

Давай с тобою проведем последний вечер
Банальной фразой, фразой ни о чем
Мы завершим роман любви беспечной
Но вот окончен бал...
И воском плачут свечи...

Скажіть: Чому на світі стільки зла?
Чому добру завжди потрібен захист?
Коли настане світлая пора?
Коли у душах запанує радість?

Скажіть: Чому на троні знов брехня?
Чому лукавий далі світом править?
Коли в серця повернеться весна?
І камінь їх в кохання переплавить?

Івано-Франківськ
27 листопада 2009р.

…їде Хвеська по дорозі
треться попа по підлозі
тріск на возі гуркотить
душка файно голосить:

хай живуть блага серцеві
колоритності рожеві
хай жирує бідний світ
чи колгоспник чи м’ясник
веселись народ ти в змозі
збійним тиском на морозі
розігріти силоміць
час що наближає мить
мить разючого моменту
де дістане компліменту
один втомлений мудрець
мабуть він і був боєць
й розгорнулися литаври
пролунали святні блиски
розговляється народ
ось і чарка й бутерброд
хтось хитається у...

Чомусь люблю дивитись на вогонь...
Не той, що нищить, а на той, що гріє,
Що спомини з дитячих літ навіє,
Котрі зринають з маминих долонь.

О, цей прадавній Прометеїв скарб!
Він диктував поетам мудрі строфи,
Покірним був, немов слухняний раб,
Караючим, неначе хрест Голгофи.

Вогонь святий зуміймо зберегти,
Що будить в серці віри світлий промінь,
Гукає відкривати невідоме,
Що час хова під панцир золотий.

Пусть чувство зыбкое любовь
Легко сквозь пальцы убежит
Но просьб своих ей не готовь
Она все за тебя решит....

И кто сказал, что лишь однажды
Дано узнать огонь любви?
Ты сможешь чувствовать и дважды
Лишь серца дверь ты отвори.