Роки

У часи ганьби народу, у роки
неволі
й сліз,
народилась під Москвою
жінка-
революціонист.
З самого дитинства знала що
є УНР,
ОУН
і мету не поділяла, що
розсіював
комун.
Київ-це столиця слова, і
Тичини, і
Зерова,
то й слова несла до всіх, наче
істини
горіх.
І тому була готова їхати
подаль від
дома,
аби думку донести:вщент
цензуру
на листи!
І з терпінням, вона дбало
йшла к гестапо, наче кожен
день
таке бувало,
й угорі намалювала наш
тризуб, у
ньому й слава!
"Тут...

Огонь и жар, с востока, постепенно, окутает
нас непременно, и на подъёме, невзначай,
пунктирами...
- Где точки и тире?
- Задушат? Или увернёшься?
Пролил кто масло? иль взовьёшься? на рель-
сы, аннушка опять или другой кто, твою мать,
да, сорвалось, я извиняюсь, на всех не хват-
ит? или каюсь?
Цемент своей души, тревожа, .........
добавь воды и щебень, и песок,...закостенел
и ты дружок? бетоном, всё покрыто тело, да,
изнутри, всего задело, пошёл ко дну или по
небу, на...

Вечоріє, жевріє небо
Зорі спалахують у синяві
Я у думках своїх, йду до Тебе
Ти подобаєшся мені

Я кохаю тебе, шепчуть зорі!
Ти чарівна, повторює ніч
Сяйвом місячним, стежкою в морі
Йду до тебе, ти лише поклич

Йду до тебе, крізь ніч, понад роки
Понад сили і понад життя
Безкінечність, це лише два кроки
Нас єднає любов! Почуття!

Почуття, і нічого не вдієш!
Від кохання нема вороття
Саме так, ти пожнеш, що посієш
Сій любов, і здобудеш життя

Минає все... секундами хвилина,
За днями ночі, місяцем роки...
І лише ти - кохана та єдина,
Зостанешся зі мною навіки.

День за днем на сонці висихають,
Мов росинки, роки небуття...
Мої діти більш за мене знають...
Та не знають, що то є - життя.

А чи жив, чи ні - сенсу немає,
Всупереч привітним небесам...
Чи кохав, чи був коханим... знаю,
Вірив і боровся - завше сам.

Я так чекав твого кохання...
Надії, мрії, сподівання...
Були як стимул до життя,
Обійми щирі... майбуття...

Минали дні, роки чекання...
В коханні - марні сподівання,
На те, що вічним є воно...
Було колись. Було давно.

Праздник из чти́мых – "со́роки".
Дары, освяще́нные прежде.
Славою кре́пят воины
Во Христа Спасителя веру.
Злобою ветра пронзённый
Холод вод во впа́дине горной;
Чистое ти́хо озеро –
Агиа́сма – место святое.
Истины новую веру
Не принял сердцем языческим
Лици́ний, Фракии цезарь,
Владеющий римской силою.
Сыны Каппадо́кии стро́йны,
Овеяно войско славой;
Преданные Христовые
Предстоят, как верные стражи.
Бога волею во́ды теплы́,
Но го́лени перебиты,
Превозносят на небо костры...

Я досі мандрую, я досі блукаю
У пошуках се́бе, у пошуках раю
Ніщо не придбав, лиш срібло на скронях
Лиш зоряне небо, лиш сонце в долонях

Я досі у пошуку, досі в дорозі
Свій шлях обираю, щоденно, на розі
Щоденно, на розі, випадку й долі
Я пристрастей бранець, в пошуку волі

Блукаю у всесвіті, пристрастей в’язень
Сам собі царь, ворог і блазень
Сам собі був, судією і катом
А краще б, був другом! А краще б, був братом!

В пошуках шляху, змарновані роки
А вічність, вже поруч...

Закоханий в тебе безтями
Серце палає допоки
Я зустрічі наші ціную
Хвилини, миттєвості, роки

Ціную слова твої щирі
настрій і посмішку милу
в́есну Ти приносиш в серце
Ти в серце приносиш силу

Закоханий в тебе безтями
В очі твої і душу
Я марю тобою ночами
Я бачити тебе мушу

Кохаю тебе без тями
Зі мною, ти мусиш бути
Ти в серці весняне сонце
Букет із троянди і рути

Я люблю, коли ти поруч
Ця миттєвість, наче мари
Зводять з розуму мене
Твої очі, твої чари

Я люблю, з тобою бути
В ясний день, і у негоду
Я кохаю твої душу
Я кохаю твою вроду

Я люблю, з тобою бути
Вдень, у ранці, в надвечір’я
Розмовляти про кохання
І про всесвіт, про сузір'я

Я люблю, з тобою бути
У цю мить, неначе крила
Підіймає до небес
Невідома, дивна сила

Я люблю, з тобою бути
Мить, хвилини, дні чи роки
Не вежливі, місце, відстань
Кілометри, милі, кроки

Я люблю...