Перша

... І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству...

Речитатив не впечатлял, не наполнял, опустошал,
коды и шифры не соответствовали, ключи замкам,
информация слоилась, распадалась на куски, (чуд-
илось, илом по), чудовища, выползали из мрака,
макака, кидала гниль в лицо, с потолка, падали
жирные капли, пауки спускались, оплетая прост-
ранство, (враки), рифмы не было, пыль, слизь,
слякоть, сменяли друг друга, не надо якать, упру-
го, распространялся звук, по стеклу, у дуг волн
образовывались дыры, из которых постоянно кто-
то...

Лишь стоит раз...
Любви шептанью...
проникнуть в Уши...
неспеша....-
Душа уж вторит...
с приДыханьем...
СамоВнушение
глуша.......
...................
Ума
сВедение
на РАЗ...
На ДВА -
перетечешь
в экстаз...
И осенит
заСтенок
Лба...
Галлюцинаций
Ворожба....
...................
Крепче шепчут...
Губы - губят...
речи...
мечен
ты судьбою...
легче?...
..................
Зрачку
не удержать
стреМленье...
вонзиться
в Призрак
преСтупленья......
..................
диКость...

Чотири роки промайнули
І ось ми знову перед Вами,
У вересні до Вас прийшли ми
За руку з цими дітлахами

Багато треба Вам сказати,
Для них Ви стали наче мати,
Ви наших діток полюбили
Та з кожним з них маленьке Ви життя прожили.

Ви вклали душу в них
Та все своє уміння,
І звідки вистачало
Для всього Вам терпіння?

Ви їх і хвалили,
Іноді сварили
Все це їм потроху
Додавало сили.

Дорослішали з ними й ми,
Бували й непорозуміння,
Але змогли Ви довести
Важлива річ - то є терпіння...

1.Цариця Янь спустилася над Світом
Й могутнім помахом руки
Зняла завісу нам із чола
Завісу ту яка була віки.
2.Розвиднилось у голові нам як ніколи
Психологічний тиск упав умить
Не буде більш у серці у нас горя
Бо захист повернувся нам живий.
3.Його чекали тисячі ми років
Надію ми плекали все живу
Нарешті Правда повернулася у Всесвіт
Нарешті сила Янь диявола змела з життя.
P.S. Першою буквою у алфавіті повинна бути буква Я

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати хмари
В їх білизні, в чарівній пишноті
Я бачу інший світ, я бачу мари

Я бачу хмари, бачу височінь
Своє дитинство і своє кохання
І спогади, мов журавлиний клин…
Я бачу світ, мов в перше, мов в останнє

Я іноді, люблю на-самоті
Дивитись в небо, споглядати зорі
їх мерехтіння дивне в темноті…
чарівні спалахи, як сяйво в морі

Я бачу зорі, їх чарівний світ
Я відчуваю їх таємні чари
Й душа моя зривається в політ
Моя свідомість...

Я и они,
Чужой и не наши.
Меня не вини,
За мыслей кашу.

В горле першит,
Глаза слезятся.
Гор монолит,
Чужое царство.

Не свой для своих,
Чужой с чужими.
Сбежал в свой стих,
Не стану ими.

Меж стран границы,
Мир весь расчерчен.
А мне степь снится,
Заря и вечер.

Всех мест роднее,
Она — и краше.
Мне Мать — жалеет,
За мыслей кашу....
Марковцев Ю.

То, что было — заслужено,
То, что будет — должно.
Был не лучше, не хуже я,
Просто был — как дано.

Просто был заурядностью,
Лишь из многих одним.
Жил и грустью, и радостью,
Там и здесь став чужим.

Здесь своей чужеродности,
Я до дна испил яд.
Всё прошло и возможности,
Возвратить нет назад.

Пыль дорог чужих горькая,
И мне горло першит.
Лишь в себе вою волком я,
Когда сердце болит.

Цель пути потерялась,
Забродило вино.
Не спасёт слов лукавость,
То, что будет — должно...

Уносило времени рекою,
Словно в ручье щепку, сквозь года.
В днях их, моей жизни став судьбою,
Рядышком шли счастье и беда.

И в одном бокале грусть и радость,
Мир смешав, мне предлагал коктейль.
И сменяла солнечную яркость,
Мутным, буйным маревом метель.

Голову кружа Земли вращение,
Время тьмы и света в мир несло.
И в них наказав за поведение,
Из рук случай, воли рвал весло.

Ум ругался с чувственной душою,
Взвеся в себе «против» все и «за».
И першила горло мне собою,
Мною...

я в котре, і в котре дивлюсь в височінь
і бачу як падають зорі...
Я бачу, як місяць, по небу пливе
мов човен у синьому морі...

я бачу, минуле... дитинство моє
усмішку ... і перші тривоги
я бачу всі помилки, рани душі
успішні й невдалі дороги

я бачу кохання, взаємне і ні
безмежне й миттєве мов грози
я бачу бузок, чорнобривці, полин
тюльпани та гілки мімози

я знову, і знову дивлюсь в височінь
я бачу, то сонце, то хмари
я бачу весну і осінь життя
я бачу буденність і чари...