Перша вчителька

Солнце сжигало улыбкою Мюллера,
Вечер, как взгляд адмирала Канариса,
В горле першит от вчерашнего курева,
В сауне лета душа моя парится.
Что променял я свой град изумрудовый
На прозябанье в долине гестаповой,
SOS посылаю из зоны бермудовой,
Выход ищу в ситуации патовой.
Падаю ниц среди пышной амброзии,
Маску, надев на лицо кислородную,
И вспоминаю объятья морозовы,
С горок катанья, гулянья народные.
Кажется все, надо мной надсмехаются,
Кушают вишню, плюют в темя косточки...

Козак Микола купив літак,
Сусіда кличе на маневри –
Згоден був кремезний дядько Гнат
Від так – загартувати нерви…
Був стан тверезий (закрит сільмаг),
Висить інструкція в кабіні,
У пункті першому: дави на газ,
Двигун мерщій введи до дії…
Тож, загуркотіло щось в мозках,
Вгору рулять, бодай, злетіти…,
…злетіли – не тісно в цих мандрах,
Вже й хвилинку перекурили…
Ось, у пункті другому: Петля…,
Мертва петелька по дорозі…,
Руль тягніть на себе до кінця,
Й летіть у верх – чуття...

Друге сонце засяяло
На небі ранкового міста.
Обвуглена гілка сакури…

***

У невеличкому японському містечку
Малюк-школяр – допитлива дитина –
Йдучи за руку з дідом по-малечку,
Спитав: Дідусю, що то: Хіросіма?

Дідусь, примруживши вузькі старечі очі,
Здійняв обличчя у безхмарне небо,
Згадавши морок ядерної ночі,
Подумав: Розказать? Чи все ж не треба?

Наважився. Сказав: Жахливий сильний біль,
Останній зойк людей в горнилі пекла,
Від багатьох лишилась тільки тінь,
Вкарбована...

Что племя женское коварно и хитро,
Писали классики неоднократно.
На воровство оно идёт порой,
Вам сообщаю, господа, вполне приватно.

Крадёт покой и сон. Желанный ад
Оставим мы для юности зелёной.
Чужое счастье не несут в ломбард,
Но прецеденты есть намного приземлённей.

Суть клептомании избита и пошла,
Без Библии понять мотивы сложно:
Не просто воровство - взяла, ушла,
А так, чтоб с промыслом оно совпало Божьим.

В Писании читаем между строк:
Нельзя «всех лучше» род вести от...

Народ и Мафия у нас с тобой Едины!,
Нам Сталина пророчили в вожди!,
Решил медведям в лесу "отдаться",
За "лучшее"!, что ждёт нас вперЕди!,
Народ и Мафия у нас непобедимы!,
Какой приход, - такие и попы!,
"Медвежию болезнью" может статься, -
Мы кровью будем сраться, погоди!,
Я профиль Его выколю на теле,
А на Лубянке, - в профиль и анфас!,
Чекисты все сейчас у нас при деле,
И в дыры тела долбят они нас!,
Я профиль Его выколю на теле,
Несётся в мыле вздыбленный пегас, -
Кого-то...

"Нас мало и нас, всё меньше", ломаем, расшатываем,
сознание, нанотехнологии, не помогут, луна, солнце,
ветер, за всё в ответе, сила духа, воля, слабость и вся
усталость, единичный всплеск, выброс и опять в ра-
ковину, охранять, песчинку, в надежде, на чудо,
донце, на дне, дней последних, отсчёт, перед стартом,
дере, дере, дерева, вера, редкость, сок души, до чего
хороши, встречи, не будет течи, чётки, передвигаем,
как, счёты, считаем, отдыхаем, дышим, наблюдаем,
за вами, а вы...

Мусор кварталов разносит ветер,
Чайки кричат пролетая мимо,
По подворотням бегают дети,
В горле першит с заводского дыма.

Город асфальтом дорог изъеден,
Всюду язвы коммуникаций.
Нету без сборищ народных песен,
Лишь отголоски отдельных наций.

Вид из окна на родную помойку,
Смога туман пирогом слоёным.
А у меня в котелке похлёбка,
Да самогона стакан гранёный.
-
Сергей Прилуцкий, 19.06.2012, Алатырь

Заспівало серце спів свій слов’їний ,
Сонячний промінчик у віконці грає,
Визначилось серце : саме ти - мій милий,
Зрозумівши якось, що воно кохає.

Вітерець дбайливо розігнав хмаринки,
Лагідно і ніжно граючись з листком,
Щоб було приємно нам у ті хвилинки,
Коли нас зігріє водночас любов.

В золотому сяйві грають мої коси,
А блакитне небо дивиться на нас.
І нехай з тобою іноді непросто,
Я тебе кохаю, як у перший раз.
А твої цілунки в серці зберігаю
,
Там моя скарбниця, і моє життя...

З лагідним цілунком у твоїх обіймах,
Зміниться миттєво все моє життя,

Якби я хотіла щоб були постійно,
З нами твоя ніжність і любов моя.

Це зігріє серце взимку у негоду.
Захистить від вітру сонячним теплом.

Щоб ми відчували ніжність та турботу....
Мовби нас сховала матір під крилом..\

Очі твої ясні, посмішка чудова..
Серце, що кохає мов у перший раз.

Райдуга над нами різнокольорова.
.Мов благословення дивиться на нас.

Ми відкрили серце, у бажанні ширім..
Кожен це...

... І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству...