Кохаю

В Киеве к Небу взлетают
Звучат красивые слова:

- Прости пожалуйста меня!
-О, я так тебя Люблю!
- А я тебя прощаю!

И позабылась постылая война
Глаза, глаза вокруг блистают!

- Прости пожалуйста меня!
- Я так тебя Люблю!
- А я тебе кохаю!

Ах…
Як бджоли гудуть медово!
Так!
Бджоли гудуть так тепло
День якийсь сьогодні чудовий
Сонячний….

- Я Кохаю!
ти сказала вперше


я дивлюсь на ці вулики довго
я боюсь цюю мить стратить
Ти взяла мене за долоні
Я раптово закрив очі
і …
поцілував тебе в скроні

Сопілки чари - чар чарівніші,
Як промінь в млі лісовій тиші,
Душі торкнувсь, весну збудивши,
Юнацьку долю, натомість, вбивши.

Любов людська, як тая хвиля -
Ось, огорнула, а ось і зплила.
Прокляттям стала, та не застигла,
Коханням мле кам'яна брила.

Й жорстока туга вовкулаки,
Як спів лине, й камені валкі
Гуркоче зсіли перед Мавкой, -
Цей світ бринить любов"ю палко!

"Нехай душа від муки стогне!
І від укусу тіло здрогне!
Кохаю! Що є вище в світі?!
Це вічний спів в єдиній миті...

Здравствуй земля моя в прошлом родная,
Вновь ко груди твоей я припадаю,
И как мне выжить, теперь уж не знаю.
Нэнька! А я ж тебя сильно кохаю.
Мне не нужна та, что чёрно, чужая,
Ты Украина, просто святая,
Нежным теплом мне в душе согревая,
Светом магическим преобладая,
Счастьем и радостью нас награждаешь.

Нет для сердца дороже награды,
Хоть мне на Родине вовсе не рады.
Утро настало пасмурно-хмурое,
Старость не радость-прощанье понурое,
Нэнька объятая ересью смутою,
Хамство и...

Наснився сон мені, кохана.
Дикий сон.
Над прірвою по линві ти прямуєш.
Ти зупиняєшся, зітхаєш, балансуєш,
І знов ідеш.
А над тобой, кружляє зграя.
Чорних,
Кричущих мстивливо ворон.

Мені наснився сон, моя кохана.
Жахливий сон.
У ньому я лежу ницьма, живий, у домовині.
А серце неосяжний краэ біль.
Це біль провини.
За гіркоту,
За кожну мить страждань, що я приніс тобі,
Моя кохана.
Мені наснився сон.

Хто, власне, знає, що воно – кохання?
Закоханий навряд чи розповiсть.
Осяяння, натхнення, хвилювання?
Блага до нас iз сфер небесних вiсть?

Лиш той – людина, кажуть, хто кохає.
Кохання свiтло, наче сонце, л’є,
Нiчого вiд людей не вимагає,
А тiльки щедро радiсть роздає.

Усе прекрасне в свiтi – вiд кохання:
I квiти, i будiвлi, i пicнi.
Воно яскраве – й перше i останнє,
Хай прийде восени чи навеснi.

Якщо хоч раз в життi любов пiзнаєш,
Осяяне з тих пiр твоє життя.
I тим єдиним...

Первый:
- А Вы, не из Кохав-Яира?
Второй:
- Да, любил я, Иру, кохав, на руках носил, было
время.
Первый, подойдя ближе, кричит на ухо:
- Вы, не из Цур-Игаля?
Второй:
- В детстве? Конечно, играл, в прятки, казаков-
разбойников, кричал, Цур, Цур, а теперь, старость,
хожу с клюкой, я, с тоской, обнявшись, не играю,
вспоминаю…А Вы, не из Кишинёва?
Первый:
- Из него, я, из него, я.
Второй:
- Ну как там, как?
Первый:
- Всё хорошо, сады, виноград, вино.
Второй...

Закохана жінка - сонце в бокалі
Чарівний нектар, квітка мигдалі
Вона надихає і мучить до болі
П’янить і дурманить, як запах магнолій

Закохана жінка- таємниця природи
Вона непостійна наче погода
Беззахисна, ніжна, чарівна лілея
Кохай її завжди, вона твоя Фрейя

Закохана жінка- відьмине зілля
З нею, ти Бог, без неї- похмілля
Про похмілля, не думай- упийся, літай
Закохана жінка- це пекло! це рай!

Кохай, до безтями, все інше лиш тлінність
Закохана жінка, - божественна цінність...

Гроздями роз
Грядущих грез
Гремит всерьез
Гремучий трос
О грязный торс.
Компот - не морс
Без папирос,
А с ними - Бонд,
Разинув рот,
Как патриот,
Глотает торт:
Ему б на фронт,
А он жует!
Морс - не компот
Без тонких блуз
У борта луз.
И я к ним трусь
И не боюсь,
Что увлекусь,
Как карапуз.
Сыграй мне блюз
Грядущих роз:
Не нужно слез
И пышных поз -
От них цирроз,
Фурункулез
И коматоз...
Дай мне свой SOS!
Айда в кровать!
Не будем спать!
Тебя ласкать
И целовать -
Моя...

Чорна ніч на землю впала,
Я в думках тебе плекала,
Ніжно очі твої цілувала,
Про себе зовсім забувала.

Чорний янголе, прийди,
Запали знов всі світи,
Щоб не плакали дівочі,
Мої теплі карі очі.

Ти з’явився, наче диво,
Моє серце вмить зомліло
І шептало, що це—ти,
Але час прийшов піти.

Порожнеча, сил не маю,
Свою долю проклинаю.
Хоча знаю: різні ми.
Й прошу: «серце відпусти!»

Я не в силах розлюбити,
Своє серце розчавити,
Що тобі здалось в полон.
Ні, мій любий, це не сон...