Хвил

Сім зірок золотих в долонях у Творця.
Сім відданих Синів Небесного Вітця.
Cіяє світ Небес і в райдугах чуттів…
В убогий світ земний від них лунає спів.
Було, що грім гримів, рій блискавок летів.
Звернуть на Правди Путь Господь людей хотів.
Але стихає гнів, лише як шепіт хвиль….
Як докір матерів, що з Неба долетів.
Так Зоряний Дозор з загублених шляхів
Звертає рід людський в Правічний Дім Святий.
9.04.15 Аделина Демиденко

Сопілки чари - чар чарівніші,
Як промінь в млі лісовій тиші,
Душі торкнувсь, весну збудивши,
Юнацьку долю, натомість, вбивши.

Любов людська, як тая хвиля -
Ось, огорнула, а ось і зплила.
Прокляттям стала, та не застигла,
Коханням мле кам'яна брила.

Й жорстока туга вовкулаки,
Як спів лине, й камені валкі
Гуркоче зсіли перед Мавкой, -
Цей світ бринить любов"ю палко!

"Нехай душа від муки стогне!
І від укусу тіло здрогне!
Кохаю! Що є вище в світі?!
Це вічний спів в єдиній миті...