Динь-дон

Ти виграв це поєдинок,
Він породжує нове бажання,
Ти для мене у світі єдиний,
Та ця битва, вона не остання.
Я боротимусь знову і знову
Допоки вистачить сили,
Бо це доля, - не випадковість,
Віддам душу за тебе мій милий.
Я Всевишньому вдячна за дар,
Бо без його не вміла б любити
Серед розпачі, смутку і чвар,
Не змогла б це життя я прожити.
Моє тіло належить тобі,
А мій дух... Він давно уже твій,
Ти б`єшся за мене в пітьмі
У страшній, як нічний буревій.
Та я вірю в монотонний...

Твої губи кричать «не люблю»!
Мої очі благають «не йди»…
Зимний погляд я твій ловлю
В нім журби промайнули сліди
Ти говориш, що я не єдина
Що таких як я, цілий світ
Тихо плаче рясна горобина
Про останній жовтневий політ.
А здавалося, що неповторна
Що мій профіль у серці застиг
Де взялась ця реальність потворна?
Нащо зруйнував усе ти?!

Приходить Іван до Мойші,
Напевно – позичати гроші
(Кишені у тих най товщі,
У безладді – вони хороші).
Вносить єдине «прошєньє» –
Одненьку позичити гривню
(Явище є комерційне,
Тим, створює мзду депозитну).
Кредитор вніс топорище,
Як би залог чемної справи
(«Інтерес» й на кладовище
Впливає творінням засади).
І ставить Мойша завдання:
Я гривню даю, ти ж вертаєш
Дві гривні в бік клопотання,
Й питання які іще маєш?!
Ще зміркувавши везіння,
Дбайливо він каже Івану:
Зараз...

бувальщина майже
Степан працює на комбінаті,
Де м’ясо виробляє для людей,
Й робочі там зовсім не багаті
Й породжують масовість ідей…
Ось, перша закінчилася зміна,
Наш трудяга швидкість уключив,
На трамвайчик, що кружляє зліва,
Находу миттєво заскочив…
Після тяжкого шкірного дьору
Він раптом у салоні і заснув,
Що снилося – догадайтесь з ходу,
…й контролер негайно розбудив…
Жінка ж з сумкою питає з боку:
- Дядько, щось сторчить у вас з штанів?!
Неприємність доведіть до толку...

Будильник прозвенел строптиво, непослушно,
Но размыкать глаза не хочется совсем,
А хочется летать высОко и воздушно,
Вне тягостных забот среди унылых стен…

Но он, увы, звенит, и утро возвещая,
Вытягивает вдруг из тайных райских кущ...
И к маленькой Земле надменно возвращает,
Играя динь-дилинь!!! приветственный, как туш…

Ленивая ладонь нащупывает кнопку,
Пытается прервать заботливый мажор…
Об стенку бы тебя… чтоб навсегда прихлопнуть!
Хотя б на пять минут!.. дневной отринув вздор...

Беру роман я с книжной полки,
Культуры нашей яркий свет,
Зачитанный до самой корки,
Былиной стал прошедших лет,
Прошёл проверку в поколеньях,
Внёс память в кольца на деревьях,
Они хронометры живые,
Дубы из сказки вековые.
Вёл гений Пушкина всех нас,
Формировал сознанье наше,
И с ним мы становились старше,
Из года в год, из класса в класс,
Чтоб либералам2 рассказать,
Чью и почто3 ругаем мать4.

1.Carthago delenda est – Карфаген должен быть разрушен.
2.«Русский либерализм потерпел...

«Рідна
унітарність»
то є певна сила
скриваючи за міццю
свій непоборний глузд
водночас змиває миттю
в тінь прострації сортиру
брутально феєричні дива
де файно пухкає мортира
як бомбардувальна злива
діла шпурляє хутко низові
в чорні полюси на усі боки
не зволікайте емотивність!
серцева гине креативність
й можність адекватних дій
важена на вірогідність мрій
то э фарс вельми шалений
що пішов у таз місцевий!
Сподіваймося на вдачу після змиву
нехай зведуться пристрасті в...

Серденько прийми кохання,
Теплий промінь почуттів.

Виконай мое бажання,
Дай натхнення у житті.

Для єдиної людини,
Серед всіх, що на землі.

Ти відкрий свої світлини,
Своє бачення краси.

І у жодному щоб разі
Не наважився ніхто.

Знищити цей світ прекрасний.
І спаплюжити його.

Серденько прийми кохання,
Найпалкіше на землі.

Виконай мое бажання,
З теплим промінцем весни.

Усе віддам заради почуттів,
Які ціную я в житті понад усе.

Усе віддам заради тих трьох слів,
Які змінили все життя моє.

Усе віддам за погляд твій,
За ті виразні. милі, карі очі.

Ти виконавець заповітних мрій,
Ти сон, що бачу я щоночі.

Усе віддам за диво у тобі,
За те єдине , що дає нам сили

Те, що тримає почуття в мені,
Які життя моє у мить змінили...

С егодня я хочу поздравить,

8 -ой весенний день настал,

М ороз не в силах больше править,

А луч весенний ярче стал.

Р учей журчит, бежит по склонам,

Т рава пробилася на свет,

О пять земля в тумане сонном,

М еняет свой белесый цвет...

Т ебе в ВЕСНУ попасть желаю,

Е диным махом из Февральска,

Б укет и-мейлом отправляю,

Я из далёкого Уральска.