Благаю

«Благую» часть избрал, её, нет, не отнять,
как «мироносец» в мире бренном, тела,
что умащает тленны и миром (благово-
нием святым) и «ароматом золотым»,
морали, чести, часовой, следит за нами,
постовой, он камень отвалил, был смелым
и не нашёл в той сущей тьме, кого искал,
хотел быть первым, но поспешил не стал
он твердым

Благая розовость весны.
Какое небо голубое!
Нетронутость ветвей листвою,
Когда зимы уходят сны.

Природа без пелён младенец,
Ручонки к небу тянет ввысь.
От зимней пробудившись лени
Кричит земле: «проснись, проснись!»

О, Сило кохана, Свята
Наповни собою всю землю
Зійди, подивися як мучиться люд
О, прошу Тебе і благаю.

Несила вже більше терпіти
Й зносити ярмо це тяжке
Наповни собою всю землю
Бо людство знеможене жде

Пізнавши Тебе, зрозумієм
Всю фальш і брехню отця-змія
Ту силу, яка нас разила
І в серце саме нас тисла

О матінко наша свята
На Тебе Надію лиш маєм
Прийди і зціли нас
Ми просимо Тебе і благаєм

Коли я вмру – триватиме життя,
Вмру, сподiваюсь, у родиннiм лiжку,
Тримаючи в руках цiкаву книжку,
Пiд синове мовчазне спiвчуття.

Не хочеться загинути менi
Вiд кулi чи снаряду, бомби з неба.
Благаю, не вбивай мене, не треба,
Гендлюючий криваво на вiйнi!

Вiйна не припиниться до тих пiр,
Аж поки тi, що у окопах гинуть
Не встануть як один та й гасло кинуть:
-- Багнети – в землю! Хай панує мир!

Якщо кортить, полiтики нехай
Ховаються в окопи та стрiляють,
Полiтикiв вбивають i...

Як смисл найти у краплині води,
У променях сонця й вечірній зорі,
У кронах дерев, відтіняючих світ,
У шепоті трав, ароматі доріг?
Шукати, шукати...
Де сутність божественна й світожурба
За цінності втрачені. Де чистота?
Де мить непочата, в минулім зажата
І полум'ям злості безжально розп'ята?
На страту, на страту!
Осліпло творіння від благословіння,
Що дано любов'ю, прийнято із кров'ю.
Коли крилами смути й страждання
Ніч погасить світло, й питання:

Тоді світ цей прозріє і скаже...

Шановні, славнозвісні, ніби, щирі депутати!!!
Верховна Рада нині ринг - не установа,
А може досить імідж України плямувати
Ви рішення приймайте вірні в залі урядовій..

Щоб не з’явилася енергетична криза,
Астрономічно, штучно піднятих тарифів,
Надайте зміни ,досить вже сюрпризів,
Знайдіть благаю доленосний вихід.

Не змінять бійки, змісту, суті суперечок,
Загрозливі стають вже настрої в державі.
Амбіції надмірні зараз дуже недоречні.
Не допоможуть, зіпсують життя реалії...

Ми заблукали с тобою в темряві,
Ми чули лише голоси,
Та думки наповнялись барвами,
Я благаю –за мною іди.

Шепіт в кімнаті, в сутінках,
Я шукала обличчя твоє,
Завтра я піду по бутіках,
Щоб купити серце твоє

Сіра ніч білим днем нездужала,
Я чекала дзвінка твого.
Але мрія моя розбуджена
Вже впізнала кумира свого.

Не треба від тебе не слів не дарунків
Не кинутих в розпалі гніву слів.

Не з’ясування на людях стосунків.
Бо це є знущання з моїх почуттів.

Лише відпусти мою душу на волю,
Загоїти рани від давніх образ.

Дозволь зрозуміти, що сталось з любов’ю
Все з часом я впевнена буде гаразд.

Не квапся благаю, всі висновки потім,
Для слів беззмістовних зараз не час.

Думкам так потрібен омріяний простір.
Який приведе все до ладу у нас.

Привид втраченого кохання
Не руйнуй більш житття моє!

Ти навіяв мені сподівання,
Вони з розуму зводять мене.

Привид втраченого кохання
Я благаю дай спокій мені!

Не народжуй у серці бажання,
Заспокой мої мрії і сни.

Привид втраченої свободи
Моє серце від чар зв ільни,

Прожени вітер болю холодний,
Щоб нарешті біль відступив.

Ти залиш мені мою гідність
Ти звільнися нарешті сам/

Ти із серця мого зникни.
Щоб сліз не лишилось там.

Я не зможу цього самотужки
Надто...

Я кохаю тебе надто сильно,
Ні хвилини не зможу без тебе,

В почуттів силу дивну вірю,
Що усьому підтримує мене.

Я кохаю тебе до безтями
Усім серцем, душею, безмежно.

Попри все, що було між нами,
Моє серце тобі належить.

Ти, підтримай мене, благаю,
Щоб я знала, що ти поряд.

Майже впевнена я, що знаю,
Що ти будеш завжди зі мною.

І несила гратись словами,
Обіцяти щось нездійсненне,

І знущатися над почуттями,
Треба вірити я в цьому певна.