Біла коси заплітати сонце

Біла коси заплітати сонце,
Розноситься по полях вітер вздорний,
Распоясалась річка сінью повної
Так душа гуляла вшир небосхилу.

Запорошена шлях слідом диким,
Перемішати земля в тучность злаків,
Воля вольная гуде далеким криком
У горизонту колію беспроглядную.

Я Пущу коня лихого в спритність серцевий,
Підхоплена я солов'я пісню медовий,
Опрокіну чарку сонця безпечно
У джерельний омут очей обпалених.