Двоє за вікном

Дивлюся у вікно прозоре
І бачу сніг, людей нема,
І, раптом, тут з'явились двоє,
І він її так обійма...
І на душі морозно стало,
Бо ще недавно за вікном
Мене ті руки обіймали...
А може... то було все сном?!
Ні, то не сон, то - страшна казка,
Якій кінця уже нема,
А Вітер шепче: "Ну будь ласка,
( З другою він, а ти одна )
Залиш його і не втручайся,
Так краще буде вам обом,
І краще ти одна зостанься,
Залиш ти двох тих за вікном!
І "новими" поглянь очима
На той світ, що не за вікном,
І там зустрінеш ти хлопчину,
Знайдеш ти новую любов".
І Вітер зник з мого вікна,
І зникли двоє за вікном...
І знову... знову я одна,
А де ж обіцяна любов?
Можливо, з Вітром полетіла,
А, може, двоє ті забрали?!
І за вікном сніжинки білі
Ласкаву пісню заспівали.
І тут, усе я зрозуміла:
Якщо і не прийде любов,
То прилетять сніжинки білі
І Вітер прошепоче знов:
"З тобой весь світ,
А в нім - ЛЮБОВ!"