И той же кажешься девчонкой

Надежде Павловне Кобзар

Якутской стужей,по утрам
Пронзён Тауйский Балаган*.
Когда-то здесь жила и ты,
Средь многолетней мерзлоты.

Как эхо прежнего "Дальстроя"
Гудят, звенят,прощально воя
С февральской вьюгой,в холода,
И Колыма, и Магадан.

Зима, и снег засыпал крыши.
Жаль,голос твой мне не услышать,
И как свою Отчизну-мать,
К своей груди уж не прижать.

Нет для меня родней и ближе.
Я как во сне отсюда вижу,
В краях далёкой стороны,
Твои знакомые черты.

Там ты на снимках,в мире детства,
Как часть Советского наследства
Через морозы и снега
В её историю вошла.

И той же кажешься девчонкой,
В красивой блузке и юбчонке,
С широкой радушной душой,
Такой понятной и родной !

14 февраля 2021

Якутській холодом, вранці
Пронизаний Тауйскій Балаган *.
Колись тут жила і ти,
Серед багаторічної мерзлоти.

Як відлуння колишнього "Дальстроя"
Гудуть, дзвенять, прощально виття
З лютневої хуртовиною, в холоди,
І Колима, і Магадан.

Зима, і сніг засипав даху.
Шкода, голос твій мені не почути,
І як свою Вітчизну-матір,
До своїх грудей чи не притиснути.

Ні для мене ріднею і ближче.
Я як уві сні звідси бачу,
У краях далекої сторони,
Твої знайомі риси.

Там ти на знімках, в світі дитинства,
Як частина Радянського спадщини
Через морози і снігу
В її історію увійшла.

І тієї ж здаєшся дівчиськом,
У красивою блузці та спідничці,
З широкої привітної душею,
Такий зрозумілою і рідною!

14 лютого 2021