Оповита, мов серпанком,
моя лиха доля...
Та ще й звечора до ранку,
самотність - неволя.
Надвечір'я... в небо чисте,
душа - птахом лине...
Покружляє, наче скуте...
та й мене покине.
моя лиха доля...
Та ще й звечора до ранку,
самотність - неволя.
Надвечір'я... в небо чисте,
душа - птахом лине...
Покружляє, наче скуте...
та й мене покине.
Авторская публикация. Свидетельство о публикации в СМИ № S108-154781.
Обсуждения Оповита, мов серпанком...