Моя любове!

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

і не присни, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

не розміняй на спотички доріг,

бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш,— тільки до воріт.

А там, а там… Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни…

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Моя любове!

Моя любовь!

Моя любовь! Стою перед тобою.
Меня ты в сны блаженные бери.
Не делай лишь послушною рабою,
не обмани и крыл не оборви!
Не допусти, чтобы свет сошёлся клином,
не отними то, для чего я живу.
Даруй мне над дорогой тополиной
литого солнца предков булаву.
Не допусти, чтоб стала мелочиться,
на рытвинах стонать дорог лихих,
чтоб кости не ворочались в гробницах
суровых, гордых прадедов моих.
Они ведь, как и я, любовь знавали.
Мир затмевая, лил любовный пот.
Их женщины за стремена хватали,
да что поделать, - только до ворот.
А там, а там ... Жестокий клёкот боя
и звон мечей до третьей аж весны ...
Моя любовь! Стою перед тобою.
Бери меня в свои святые сны.
Моя любовь!

Лина Костенко