Спливає краплинами дощу моє життя по запиленому склу долі. Не мрію, не думаю, не чекаю. Барви радості злились у сіру тінь таємниці. Сірими стали дні і непроглядно темними ночі. Твій образ вдень чужий, а вночі невідомий. Тільки стогін і шепіт, тільки збудження і бажання стати одним цілим. Лише бажання; не кохання, не пристрасть, а бажання. Таке невідоме і просте, без якого нас не існує. Не існує...