Про коника

Коник їв траву у лузі. Але був в страшенній тузі.
Діток коник наш чекав, від чекання сумував.

Та малята прибігали, гриву в коси заплітали,
Коси стрічками в"язали, та ще й хвостик розчесали.

Принесли йому водиці, що набрали у криниці.
І сплели коню вінок із барвистих квіточок.

Коник бігав і стрибав, коник весело іржав,
Більше він не сумував, а маляточок катав!